Аудит в Україні: розвиток, проблеми та перспективи

Розвиток українського аудиту
Основні проблеми розвитку аудиту в Україні
Використання українськими аудиторськими фірмами міжнародного досвіду
Український аудит
Перспективи розвитку національного аудиту в Україні

Розвиток українського аудиту

Правові основи аудиторської діяльності в Україні визначає Закон України «Про аудиторську діяльність». Згідно цього Закону аудит в Україні може проводитися виключно сертифікованими аудиторами. Сертифікація аудиторів проводиться Аудиторською палатою України.

Аудит в Україні є порівняно новим видом діяльності і тому, процес його розвитку супроводжується виникненням проблемних питань, які обумовлені впливом цілого ряду факторів і обставин: недосконалість законодавства України, регулюючого аудит, незначний практичний досвід, відсутність загальнодоступних методик з проведення та документування процесів аудиту.

Наразі в Україні аудит фінансової звітності розвивається прискореними темпами. Так, починаючи з 2004 року, аудит фінансової звітності проводиться відповідно до Міжнародних стандартів аудиту (МСА), що прийняті в якості Національних стандартів аудиту. Всі аудитори повинні дотримуватися Кодексу етики професійних бухгалтерів, прийнятого Міжнародною Федерацією Бухгалтерів.

Аудиторські компанії в Україні повинні впровадити в себе систему внутрішнього контролю якості аудиторських послуг. Починаючи з жовтня 2008 року, Аудиторська палата України проводить перевірки контролю якості в аудиторських фірмах на відповідність Міжнародним стандартам контролю якості.

^ Повернутися до початку статті «Аудит в Україні»

Основні проблеми розвитку аудиту в Україні

Не дивлячись на такий бурхливий, а часом випереджальний розвиток, в Україні розвитку аудиту перешкоджає відсутність "соціального" замовлення на якісний аудит (насамперед з боку власників, фондового ринку та фінансових установ) та відсутність обов'язкового аудиту фінансової звітності для непублічних компаній (крім фінансових) незалежно від обороту. Таким чином, ринок аудиту в Україні порівняно невеликий при великій кількості суб'єктів аудиторської діяльності. Така ситуація породжує безліч негативних явищ на ринку, починаючи з демпінгу і закінчуючи повною втратою незалежності аудиторами від нечисленних клієнтів, що найчастіше не дозволяє покладатися на аудиторські звіти, особливо в сукупності з якістю ведення бухгалтерського обліку в Україні.

Відсутність практичного досвіду аудиту фінансової звітності, нерозуміння цілей і завдань незалежного аудиту (більшість українських аудиторів під аудитом розуміють перевірку повноти сплати податків і зборів, так званий "податковий" аудит) і тісний ринок призводить до того, що аудиторські фірми беруться за аудиторські завдання, які не можуть виконати через недостатність ресурсів, знань і досвіду (особливо це стосується аудиторських завдань, пов'язаних з міжнародними стандартами фінансової звітності або корпоративною звітністю). Навіть звернення до аудиторської фірми, яка є членом міжнародної аудиторської мережі, асоціації чи альянсу, не є гарантією, що аудиторські послуги будуть надані якісно.

Іншою важливою проблемою є українська версія системи контролю якості аудиторських послуг. Побудована система контролю якості в багатьох аудиторських компаніях доведена до абсурду, при чому часто не з вини самих аудиторських компаній, а через вимоги контролюючих Аудиторської палати України (АПУ). Саме по собі дотримання Міжнародних стандартів аудиту та контролю якості не просте завдання для аудиторських компаній у всьому світі. Так, при опитуванні, проведеному Міжнародною Федерацію Бухгалтерів в 2014 році, 59% аудиторських фірм у світі серед істотних проблем вказали на труднощі з дотриманням стандартів. В Україні АПУ довіла формалізм "дотримання стандартів", інакше кажучи внутрішнього контролю якості до абсолютизму (на думку АПУ, форма завжди переважає над суттю), при цьому практично не допомагаючи аудиторським фірмам в реалізації розумної системи внутрішнього контролю якості аудиторських послуг (тобто розробку зразків різних документів, керівництв щодо впровадження тощо), як це прийнято за кордоном.

В Україні абсолютно інший рівень ринкового розвитку, потреб компаній, користувачів звітності, джерел фінансування, і при цьому 99.9% компаній - це за міжнародними мірками малі та середні підприємства (МСП) з оборотом всього лише до 100 млн.доларів США і чисельністю працівників до 1000 чоловік, при чому велика частина компаній - це взагалі мікробізнес. Тобто застосування Міжнародних стандартів аудиту (які в повному обсязі повинні застосовуватися для аудиту фінансової звітності міжнародних корпорацій з капіталізацією в мільярди доларів, з чисельністю персоналу в десятки, а то й сотні тисяч чоловік, які залучають кошти на світових фондових майданчиках або від великих інвесторів, і які перевіряють команди з сотень аудиторів та їх помічників) в Україні без урахування масштабів клієнта і аудиторської фірми, реальних потреб клієнта і з повним документуванням навіть процедур, які неможливо застосувати в Україні, заради самого документування - це гіпертрофований формалізм.

Такий гіпертрофований формалізм позначається на якості аудиторських послуг, але у зворотний бік - трудомісткість аудиту невиправдано завищена в декілька разів, відповідно, прибуток аудиторських компаній падає разом з продуктивністю праці аудиторів, їх зарплатою і, природно, їх кваліфікацією, погіршення матеріально-технічного забезпечення аудиторських фірм, відсутність інновацій, що все разом сприяє ще більшому падінню якості аудиту та монополізації ринку аудиторськими фірмами, які досягли висот у формалізмі (проте, далеко не завжди в якості), у всякому разі обов'язкового аудиту.

При такій ситуації на ринку аудиту, аудиторським фірмам як правило не до інтересів і потреб клієнта.

Тим не менш, компанії можуть значно знизити ризики неякісних аудиторських послуг, якщо при виборі аудиторської фірми основними критеріями будуть не ціна і стислий термін виконання, а розуміння аудиторами цілей і задач завдання, наявність у аудиторів практичного досвіду і знань і орієнтація насамперед на реальну якість проведення аудиту, оглядової аудиторської перевірки або фінансового Due Diligence.

В цілому ж, аудит в Україні вимагає фундаментальних реформ, при яких би вимоги до аудиторської діяльності органічно відповідали (диференційовано) вимогам економіки України, масштабом суб'єктів та ринковим реаліям.

^ Повернутися до початку статті «Аудит в Україні»

Використання українськими аудиторськими фірмами міжнародного досвіду

Істотний вплив на розвиток аудиту в Україні та якість надання професійних аудиторських послуг є участь українських аудиторських фірм в міжнародних аудиторських об'єднаннях. Як правило, для вступу в міжнародне професійне об'єднання від аудиторської компанії-кандидату вимагається підтвердити відповідність багатьом критеріям, встановлених міжнародним об'єднанням для своїх членів. Такі критерії, як правило, включають наявність системи внутрішнього контролю якості для всіх видів аудиторських послуг, системи інформаційної безпеки, прозорої і дієвої кадрової політики, досвіду надання професійних послуг міжнародним компаніям, високого рівня іміджу та репутації, кваліфікованого персоналу і т.д.

Всі професійні міжнародні аудиторські об'єднання (організації) поділяються на такі форми:

• міжнародні аудиторські мережі;
• міжнародні аудиторські асоціації;
• міжнародні альянси фірм.

У всіх випадках кожна аудиторська компанія - член міжнародного об'єднання є незалежною аудиторською фірмою від такої організації.

Міжнародні аудиторські мережі відрізняються наявністю спільних політик, методик, підходів і процедур аудиту, які є обов'язковими для впровадження в кожній аудиторській фірмі - члені. Завдяки цьому в ідеалі досягається висока стандартизація професійних послуг незалежно від країни. І якщо у великих аудиторських мереж така стандартизація виходить більш успішно, то у менших міжнародних аудиторських мереж стандартизація досягається гірше і в цілому вони більше схожі на міжнародні асоціації. Як правило, члени міжнародних мереж використовують загальне найменування.

Нерідко аудиторські фірми, які входять до міжнародних аудиторських мереж, називають "міжнародні аудиторські компанії".

Відповідно до дослідження, проведеного Міжнародною Федерацією Бухгалтерів (МФБ) на початку 2016 року, членами міжнародних аудиторських мереж є 11% всіх аудиторських та бухгалтерських фірм в світі.

Міжнародні аудиторські асоціації є професійними об'єднаннями, де кожній аудиторській компанії дана свобода в реалізації політик і процедур на основі місцевої специфіки кожної країни. Загальні політики, методики, підходи та процедури аудиту мають рекомендаційний характер і пропонуються в порядку обміну досвідом. Проте, міжнародні аудиторські асоціації вимагають від своїх членів відповідності професійної практики аудиторської фірми міжнародним стандартам. Кожен член міжнародної аудиторської асоціації користується власним найменуванням.

Відповідно до дослідження, проведеного МФБ на початку 2016 року, членами міжнародних аудиторських асоціацій є 10% всіх аудиторських та бухгалтерських фірм у світі.

Міжнародні альянси фірм об'єднують не тільки аудиторські та бухгалтерські фірми, а й юридичні, ріелторські, фінансові, довірчі, адвокатські та інші фірми з метою надання комплексу послуг "з одних рук" на міжнародному ринку шляхом рекомендацій один одного.

Відповідно до дослідження, проведеного Міжнародною Федерацією Бухгалтерів (МФБ) на початку 2016 року, членами міжнародних альянси фірм є 7% всіх аудиторських та бухгалтерських фірм в світі.

Участь аудиторської компанії в будь-якій формі міжнародних об'єднань дозволяє компаніі переймати міжнародний досвід і отримати доступ до унікальних розробок і ресурсів об'єднань, що веде до підвищення якості професійних аудиторських послуг, які надаються такою аудиторської фірмою.

^ Повернутися до початку статті «Аудит в Україні»

Український аудит

Фактично ринок аудиту в Україні складається з трьох незалежних частин: ринку обов'язкового аудиту, ринку «міжнародного» аудиту і ринку податкового аудиту.

1. Ринок обов`язкового аудиту.

За винятком банків та небанківських фінансових установ (страхових, лізингових компаній, інвестиційних фондів тощо), обов'язковий аудит - це формальність. Як правило, замовники не зацікавлені в достовірності фінансової звітності, по відношенню до замовників немає ніяких матеріальних фінансових санкцій, як наслідок, і аудит такої фінансової звітності - формальність.

За відсутності фондового ринку, інвестицій або вимог кредиторів для отримання фінансових або товарних кредитів, тобто зовнішніх замовників, яких дійсно цікавить фінансовий стан і результати діяльності, обов'язковий аудит залишатиметься формальністю. І не дивлячись на той факт, що АПУ проводять перевірки контролю якості насамперед аудиторських фірм, які проводять обов'язковий аудит, цей контроль якості дотримання «формальностей» натрапило на реалії «формального» обов'язкового аудиту та реально впливає лише на переділ цього ринку на користь великих гравців - деяких українських аудиторських фірм. Аудиторська палата своїми різкими і швидкими діями привела ринок обов'язкового аудиту до високої концентрації та монополізації, фактично при тій же якості самого «обов'язково-формального» аудиту.

2. Ринок «міжнародного» аудиту

Фактично це ринок класичного аудиту, коли аудитори підтверджують прозору фінансову звітність, найчастіше підготовлену за МСФЗ, для материнських компаній з метою подальшої консолідації, або для міжнародних фінансових інститутів, або в нечисленних випадках - для західних фондових ринків. На цьому ринку домінує «велика четвірка» і незначна частину ринку «міжнародного» аудиту знаходиться у інших аудиторських фірм - членів міжнародних аудиторських мереж, асоціацій та альянсів (в Україні представлені практично всі провідні міжнародні аудиторські мережі, асоціації та альянси). Національні аудиторські фірми, що не входять у міжнародні аудиторські об'єднання на цьому ринку представлені слабко.

3. Ринок податкового аудиту.

За відсутності цивілізованих інвесторів і фондового ринку, єдиним питанням, яке цікавить компанії-замовників та їх власників є податки.

По суті, податковий аудит – це взагалі не аудит; більшість професійних аудиторських фірм послуги з податкового аудиту кваліфікують як аутсорсинг/ко-сорсинг внутрішнього аудиту, узгоджені процедури або консалтингові послуги. На Заході «Tax Review» в більшості випадків проводять юридичні фірми, у «великій четвірці» податково-юридичні відділи.

Ось ця частина ринку і потрапляє під поняття «український аудит». Звичайно, під час постановки задач замовник найчастіше ставить і додаткові питання перед аудитором, наприклад, і відповідність фінансової звітності ПСБО, і дотримання законодавства, «кадровий» аудит, проте як правило ці питання другорядні.

Тим не менш, не слід вважати, що податковий аудит - це український винахід. У таких країнах як Ізраїль або Кіпр «податковий» аудит є обов'язковим, результати передаються до податкових органів, і аудиторські фірми в більшості спеціалізуються саме на таких аудиторських послугах.

^ Повернутися до початку статті «Аудит в Україні»

Перспективи розвитку національного аудиту в Україні

Поточна ситуація на ринку національного аудиту не зміниться до тих пір поки не з'явиться суспільний запит на аудиторські послуги. У найближчі роки очікувати розвитку українського фондового ринку не доводиться. Крім того, самі «оператори» і гравці фондового ринку ніяких вимог до достовірності фінансової звітності не висувають.

У ситуації перманентної фінансової кризи в світі (ключові проблеми не вирішені) і негативного інвестиційного клімату в Україні, не слід покладатися на істотне збільшення прямих іноземних інвестицій в найближчі роки. Тобто, послуги Due Diligence, які фрагментарно надаваються українськими аудиторськими компаніями так само будуть користуватися слабким попитом.

Мабуть, єдиними перспективними замовниками для національних аудиторських фірм в найближчому майбутньому є кредитори - банки, лізингові компанії та компанії, що надають значні товарні кредити. І тут є, що запропонувати українському аудиту кредиторам.

Існують дві найважливіші причини, які привели до банківської (фінансової) кризі в Україна в 2008 році - відсотки (премії) за видані кредити менеджменту і персоналу банків (фінансових компаній) і низька якість фінансової звітності. В результаті кредитні портфелі банків (до 70% в окремих банках) були сформовані безнадійними кредитами.

І якщо першу проблему банки поступово вирішують, то інша проблема залишається актуальною. Банки досі вважають, що фінансова звітність, подана в управління статистики - достовірна (і це дійсно так в 5 % випадків). І саме тут український аудит може істотно допомогти.

Аргументи замовників (та й багатьох банкірів), що аудит - це дорого, не позбавлені сенсу. Дійсно, якщо ввести для всіх кредитів повний аудит - це дорого, і особливо для тих, що менше кількох мільйонів гривень. Проте, існує й інша аудиторська послуга - огляд (оглядова аудиторська перевірка) фінансової звітності (експрес-аудит). У цьому випадку, аудитори підтверджують лише принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Звичайно, рівень впевненості, що виражається аудиторами при здійсненні оглядової аудиторської перевірки значно менше, ніж при повному аудиті, з іншого боку, існує і ряд переваг:

• стислі терміни проведення оглядової перевірки (для більшості компаній: 1-3 дні);
• не висока вартість проведення оглядової аудиторської перевірки (аудиторські фірми згідно Кодексу етики професійних аудиторів повинні відштовхуватися від витраченого часу, тобто в більшості випадків вартість буде складати близько 1 тис. доларів США);
• можливість професійно оцінити додаткову інформацію (так звану управлінську звітність на її відповідність реальному стану справ компанії).

Звичайно, щоб оглядова аудиторська перевірка дійсно стала ефективним інструментом для банку (небанківської фінансової установи), а не черговою формальністю, необхідно, щоб і банк виробив свої критерії для такої перевірки: технічне завдання, тристоронній договір (щоб гарантувати незалежність і конфіденційність), а також інші документи, які б зобов'язали компанію надати достовірну фінансову звітність (відповідно до законодавства України у банків є більш ефективні важелі впливу на боржників, навіть ніж у держави).

По суті, якщо банки не налагодять контроль фінансової звітності боржників (самостійно або за допомогою українського аудиту), то вони вже зараз повинні формувати резерви сумнівної заборгованості щодо значної кількості виданих «післякризових» кредитів.

^ Повернутися до початку статті «Аудит в Україні»

Увага, останні редакції законів та інших нормативних актів України Ви завжди можете знайти на сайті Верховної Ради України.